Бринить сльозою виднокілля ,
Духмяні трави запашні .
Солодким маревом весілля ,
Спяніли клопоти земні .
Надворі скрипка ледь - ледь грає ,
Кленовим листям шелестить .
Ранковий вітер завмирає ,
Листком осиковим тремтить .
Пробіг ручай до річки схилом ,
Забувши клопоти земні .
І усміхнувшись ніжно й мило
Розкинув руки весняні .
Зраділа річка щиро другу ,
Спянілим клопотам земним .
Таїнству скрипки , виднокругу ,
Духмяним травам запашним .
В грудях струною серце мліє ,
Десь завмирає в дурмані .
Кленова скрипка плаче й мріє
В весняній скупане красі .
Берізка біла коси миє ,
Стоїть , як дівка в убранні .
І ніжним станом душу крає ,
Тебе нагадує мені .
Мовчать замріяно багряні ,
Понад стежиною вгорі .
В вершинах щем , печаль гойдають ,
Озвавшись скрипкою в душі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322382
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Дід Миколай