Він з вітром може спілкуватись.
З дитинства, зустрівши біду
Не звик він від неї ховатись
Він бачить лише пустоту.
Не знає як світ виглядає
Він звик довіряти словам
І світла для нього немає
Усе життя буде він сам.
Він може торкнутись до моря
Він чує як пташка летить
Але він ніколи не зможе
Побачити чи уявить...
Для нього -- світ дотику й звуку
Він має цим шляхом іти
Він має терпіти цю муку
Бачить очима пустоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322446
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: зіронька