Сьогодні поговоримо про двохсотлітню стару. Вона потворна, одержима і не вміє писати. Вона спить тільки з дев"ятої ранку до третьої дня і зажди дихає в спину.
Десь я її бачила.
Сьогодні день сну і бібліотеки. День чудовий. Теплий. Польський. Пахне книгами. Людьми. Поруч спить дівчина і ходить ввічлива жіночка, розставляючи потерті словники по- полицях.
Чому мені пригадалась стара? Не знаю. Сьогодні мені був сон. Дивний. Абсурдний.
Але знаю, що колись такий сон- моя реальність сьогодні.
Мені щось хочуть сказати. Я щось почула б. Але я не можу розгадати суті, а світ і не дуже наполягає.
В середу в мене особливий день. Це навіть не день, а я особлива цього дня. Мені так добре і тепло стає, що хочеться жити, купляти речі, їх одягати, змінюватись і слідкувати за своїм здоров"ям.
В чому справа? В красунчику що сидить навпроти? Так, але головне не те. ..
Головне, що це наче відрізок часу, коли дорослішання зупиняєтсья і кришиться пемзою на руки. І я задоволено слухаю цікаві речі, люблю дихати, відчуваю нотки страху і голоду.
Мені подобається музика. Фільми стають чомусь все нуднішими, зете шоколад- смачнішим. Хоч і не таким смачним як вдома.
Висновків немає. І навряд вони тут потрібні.
Мені потрібні середи кожного дня, аби не відчувати себе двохсотлітньою старою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322459
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Harmonika