Метелики прокрадуться вихором у мозок.
І соціофобія задимиться новим Я .
Наслідки пришестя любові.Наслідки бога зі смітника.
Ми довго мовчали і я закричала
у слухавку.Кинувши трубку.цигарку.життя.
Ми кволі діти,хворенькі СНІДом.
Ми не вірим в спасіння,ми тримаємось за ручки на різних ліжках.
Зупинитись відчувати,щоб не зненавидіти.
Вийняти крапельницю...Останній спів цикад.
Я живу у місці людей-повій,де ніхто не хоче бути сам.
В кінці кінців мені не залишиться нічого ,окрім як вмирати у петлі на чиїйсь спині.
Поки не закінчиться ув'язнення,і ти не вийдеш із трупом замість лиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322474
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Софі Кобе