Старий і покинутий парк
Стрічає нас тихо і мудро,
І пух тополиний летить
На нас, як на інших неначе.
Старий і покинутий парк
В задумі похилених верб,
В зарослих стежинах ліричних
Колишніх святкових алей.
І кожного дотику подих
В серця наші тихі заходить,
І щире і лагідне слово
Ніжністю в наших очах.
Старий і покинутий парк
Про нас наперед усе знає,
І себе видає непомітно
У порухах наших сердець.
А ми йдемо зовсім наївні,
Тільки спокій чомусь у очах.
Прихилилися сестри-берези,
Прихилилися в наших серцях…
Наші кроки… слова і серця…
Наші дотики…очі і мрії…
Буде довго іще пам'ятати
Старий і покинутий парк…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322538
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Анатолій Штанько