Я спрагло хочу в Еквадор:
У гори Анди страшно високосні
(Не руйнівник конкістадор),
У велич хочу, вабить сильно досі.
У Кіто приземлить літак,
Як вдасться, то зійду на Котопахі*,
Вулканних духів заспокою так:
«Ви спіть отам, літають хай лиш птахи».
А так, у джунглі до рівнин.
Там ходять хитрі хижі ягуари,
Кайман у здобич – зуба клин
І хтось ще в ніч очиська світить фари.
Та ще, мураха вкусить зла,
Іду я краще вже на захід сонця,
Там океан і рай тепла,
Його я бачу чудно із просоння.
Я знову хочу в Еквадор.
А був колись в далекій ти країні?
Та ні, хотів лиш в світлі штор
І в сонця сяйві, у краї ті мрійні.
***
Галапагоські острови** –
То майже світу край, чи інша грань, початок,
Та лиш далеко надто ви,
В вас сонечко вкладається поспати...
* Котопахі – вулкан на висоті майже 6000 метрів;
** архіпелаг Галапагоських островів ЮНЕСКО у 1978 р. внесла у Список Світового природного і культурного спадку.
14.03. 13.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322639
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2012
автор: Ярослав Дорожний