Зависання думок в пустоті нерухомих образ,
Згадка, спомин про подих що тіло вгоняє в екстаз.
Цей теперішній світ остогид міліардом сердець,
Що водночас холонуть і гріють кишені п*яниць.
Десь далеко кохана моя спить і бачить кошмар,
Як в залізній труні моє тіло кропить паламар.
Співи куль і гранат вже не збудять вушні лабіринти.
А в Манхеттені сніг знов по п*ятницям, і кінотитри.
Ну а в Чілі літак смерть і біль підманив до кісток.
Вирував маскарад у Бразилії, похіть думок.
Колір неба мінявся від подиху Прип*яті злив,
Лише Бог незворушно дивився й амброзію пив.
Пасторальна картина давно вже по вуха в крові.
Як в якомусь вертепі чорт Іроду мовив лихі
Ті слова, що комусь горобцем - а комусь як граніт.
Інколи я жалкую, що я народився на світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322838
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2012
автор: Quadro.Tony