Чорненький, статний, розбитний,
Ну просто ворон воронний.
На слово ласий та швидкий.
Хоча ще трохи молодий,
Та метикує, як старий.
І знає, як сім*єю жить
І , як де гроші заробить.
Слова як мед.
З таким не жить?
А обіцяє, як любить.
Йому повірила вона.
Лебідка покохала ворона.
Слова,слова,але Життя.
Уже й на світ зійшло маля.
Та вартість слів- лише сльоза.
Крім неба, є іще земля.
Що майже завжди цілина.
І замість справи метушня.
То чи для ворона земні діла?
Повіяла пуста душа
По клубах, банях, по дівках.
Там де стрічають по словах.
Та проводжають по грошах.
Оттак чиїсь надії в прах.
Гульвіса ворон. По ділах
Десь в нетрищах, убогим шах.
Ну а Вона…
Тендітна, лагідна, струнка.
Підняла голову пішла. Одна.
Життя стерня.
За руку доньку повела.
До мрії. До якої йшла колись сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322975
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.03.2012
автор: терен юрій