* * *
Кипить мій будень на плиті,
а свято спить на дні шухляди.
Летять хвилини золоті,
та не несуть мені розради -
все ті ж думки, все ті ж слова,
і завтра буде те, що й вчора, -
і лише в свята ожива
моя душа, печаллю хвора...
Бринять тоді у ній пісні,
тісняться марева і тіні,
і коні мчаться вогняні
по золотій стерні осінній;
північним сяйвом спалахне
буденності бездонна яма, -
і шал безвиході мине,
і біль розродиться словами!
...Буденні каші і борщі
удень, як всі, варити мушу
і сподіватись, що вночі
проснеться свято,
ввійде в душу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323212
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2012
автор: Антошка