Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2012
автор: Наталя Данилюк