Я живу в телефонній буді.
Інколи мені звонять…
І питають, що далі буде.
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
Дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта, втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома…
Роман Скиба.
Я живу в телефонной будке,
Иногда мне звонят туда…
Задают мне вопросы сутками :
Почему на висках года?..
Интересно что будет людям
И откуда им деньги взять,
Если деньги они добудут,
То куда их потом девать?..
Мне звонят кто во сне летает,
Те, которых болеют дети…
Тишина для меня стала Раем,
Лучше нет ничего на свете!
Не до сна и урчит в желудке,
Ну какая, к чертям, усталость?..
Я живу в телефонной будке.
Провести телефон в дом осталось.
19.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323295
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2012
автор: Патара