Коли дивлюся в далечінь,
Я бачу сонця схід морський.
Такий п’янкий, такий сумний…
І ніч несе мені ті сни на крилах-
Про дно морське, те голубе,
Що на обривах раю сонце рве.
Земля вже та нарешті ожила,
Вона із обрію свячену воду пила
Та сльози лила в далечінь,
Тих душ загублених людських.
Серця усім вона спалила
І вітру всі думки відкрила.
Спинилися плачі її
Як музики слова беззаперечні
Не такі… І не ясні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323384
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2012
автор: ivankokost