Я розмовляла вчора з потойбіччям,
Я не відьмачка, просто страшний сон.
Мене гукали з давнини обличчя,
Й було не мало царствених персон.
Чого до них мене вночі носило,
Я не збагнула й досі вся в думках.
Вони мене залишитись просили,
Пропонували владу, як в казках.
Корони, вміння, чарівні багатства,
Всесвітній вплив і в женихах князі.
Мене злякало їхнє чорне братство,
Бо підозріло в них все на мазі.
Я так культурно стала відмовлятись,
А вони маски скинули масні.
З мечами гострими за мною стали мчатись
Й волали голосно жертовнії пісні.
Один схопив за руку дуже міцно,
Почав трясти, кричати «Та вставай!».
Відкрила очі, руки мужа тиснуть.
Ось тут мій світ, ось тут для мене рай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323563
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Любов Чернуха