Земля парує спрагло і святково
І променіє плідністю ріллі.
Вібрують у повітрі загадково
Бузкові барви й тануть у імлі.
Ось перші сходи... Переможна сила
Нуртує у тендітному стеблі.
Весна смарагдом рясно так зросила
Жадані паростки оці малі.
Немов святиню, принесла хмарина
Дзвінкі краплини теплого дощу.
Людьми і травнем писана картина,
Що з пам’яті ніяк не відпущу.
Київ-Харків, травень 2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323663
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Копачівна