Дякую. Прощай.

Моя  сльоза.  Кому  вона?  Ну  звісно  що  для  тебе...
Її  зітру  так  жадібно,  як  ти  стирав  мене.
Те  почуття  скалічене,  що  ти  підніс  до  неба,
Втоплю  в  твоїй  байдужості.  Хай  там  воно  мине.

Моя  любов.  Твоє  "пробач".  О  Господи!  Востаннє.
Молюсь  за  тебе  вірно  знов.  Ну  хоч  би  не  пропав..
Тебе  чекала  завжди  я.  Вночі  і  з  позарання..
Не  вірила  сама  собі...  Не  йде  чи  заблукав.

А  ще  не  вірила  тобі.  Я  знаю...  не  даремно.
Бо  в  нас  було,  як  на  війні.  Ти  цілився  й  вбивав.
І  почуття  мої  -  мішень.  Попрошу  тебе  чемно...
Забудь  про  них!  Тікай  туди,  де  завжди  ти  зникав!

Все  кінчилось..  Все  кінчилось!?  І  цілий  світ  з  собою.
Все  рухнуло!  Все  зникло!  Досягнута  мета.
І  зовсім  скоро  хтось  новий  наповниться  тобою...
А  я  вже  краще  залишатимусь  пуста  і  геть  не  та..


                   бережи  себе

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323677
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Романова