Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Наталя Данилюк