Сльота... Свинцево-сіра мла
згинає голови деревам і будинкам;
свинцеві краплі виснуть на дротАх
і обривають металеві жили;
нема веселих і дзвінких калюж
на тротуарах; слизиста волога
сіда на вії, лізе в рукави
і скапує холодною росою
за комір обважнілого плаща...
Сльота в душі, у серці і в думках...
Де, весно, ти? Де грози повносилі,
коли на небі зносить греблю дощ
і облива раптово й жартівливо
весь молодий, квітучий, щедрий світ?!
Назустріч небу тягнуть віти липи,
будинки ловлять шибами вітри,
мов струни, виграють сталеві дрОти,
купаються в калюжах горобці, -
дзвенить, сміється і тремтить душа
в чеканні несподіваного щастя;
весь світ в надії - я в надії теж!
В поверненні весни
моє спасіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324060
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Антошка