В калині Зозулі колишуться в люлі ,
Павук їм колиску мереживом спряв .
Моргають кивулі кульбабині кулі ,
В блаженстві веснянім осот задрімав .
Босоніж хлопятко , моє онучатко ,
Чередник мій милий торбинку несе .
З маленьким телятком , як те ластівятко ,
Лиш їм зрозумілу розмову веде .
Калюжниця дивом всміхається мило ,
Повільно канавою ряска пливе .
Немов на весіллі , старе бусурмило ,
Гусак з за верби парубка удає .
Вбрана цвітом , цнотливо , стоїть горобина ,
Вітер ніжно ледь - ледь очеретом трясе .
Немов онучатко , моя горобчина ,
Своїх прудконогих , теляток пасе .
Дбайливо і тепло , мов руки Бабулі ,
Черемхову квіточку Джмелик обняв .
В калині Зозулі гойдаються в люлі ,
Красу з благодаттю Господь повінчав !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324145
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.03.2012
автор: Дід Миколай