На шляху в нікуди ми зустріли окопи,
Перестрілки, атаки й рятувальні щити.
Та ми йдем, ми щасливі іти тільки доти
Поки в тебе є я, а в мене є ти.
Ми як античастинки, диверсійні демарші.
Щастя-не пункт призначення, а поки ідем.
В нашій квартирі фіранки танцюють вальси,
А ми рідні на рівні мікросистем.
На шляху в нікуди, ні до Пекла, ні Раю,
Ми за руку ідем, кава в ліжко, обручки.
Нас шукають, спиняють, стріляють, вбивають.
В нас розстелене ліжко, все, що поза ним - штучне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324160
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Вікторія