Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 22.03.2012
автор: MADLEN