Вона так манить пелюстками губ,
На них - застиглий діамант роси.
Божественне творіння дивних рук
Довершеної ніжної краси.
Минає мить - і розцвіта бутон
На тому гордому й стрункому стані.
Від похітливих рук - голки кругом,
Та іноді спасти вони не встані.
Приманює усіх цей аромат.
І хтось зірве цю гордую принаду.
Задовільнить свій ігрока азарт,
А з нею - байдуже, що далі буде.
Лиш кілька днів й краса мине,
Обсипиться сухими пелюстками.
І вродою захоплення пройде,
Яку знівечив своїми ж руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324181
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Рижулька