Навіщо ти граєш
В моє божевілля?
Я, певно, солодка,
Як крихти довіри.
Ти падаєш в мене,
Мов попіл у прірву,
Нечутно і легко,
Нервово покірно...
Знедолені долями?
Зжиті годинами?
Хто ми стобою?
Стінами білими
Сльози оточені,
Серце фарбоване...
Стомлені болями?
Помстою сповнені?
Зв язані сумом,
Скривавлені крила
Дивились з-під шкіри...
Я їх розгубила...
Я більше не янгол...
Я просто безсила...
Я падала вгору
І стиха просила
Кохати мій попіл
Знервовано сильно....
24.02.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32420
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2007
автор: Майтрая