Ледь-ледь вловиму посмішку гойдає вітерець.
І знову ніч, і знову я - дрімаючий ловець.
На підвіконні складені написані вірші, -
десь з глибини озерної... дівочої душі.
Кришталь сховає сутінки в одну, на жаль, сльозу,
бо я вже не злякаюся весни п"янку грозу!
Мені б іще всміхатися, мені хоча б пожить!
Мені б ще закохатися, мені б ще полюбить!
Ледь-ледь вловиму посмішку твою побачу в сні...
Ескізами-портретами ти в серці і руці.
І знову тінь карнизами чіпляється моя -
ловець в своїй поезії, в житті - лише струна...
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324251
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Ліна Біла