Як тішать душу затишок і кава.
Та раптом давній спогад завіта
Про край, де осінь звабна та ласкава,
І блюз танцює жінка-самота.
Приспів: Вона була коханою,
Вродливою, жаданою,
Їй дарували весь безмежний світ.
Та занесло фортуною
В кафе понад лагуною,
Де музика гойда сплетіння віт.
Там вранці сонце і безкрайнє море,
Нуртують несповідані літа.
А гарно так, що горе – вже не горе,
І так далеко жінка-самота.
Приспів.
У безвість відійшли грайливі хвилі.
Зі мною день осінній, золотий.
Та викреслити з пам’яті не в силі
Той блюз і танок жінки-самоти.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324259
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2012
автор: Копачівна