Це ніби пити міцну каву зранку –
Шукати погляд твій очима,
І віддавати всю себе, всю, до останку…
Але й без мене ти щасливий.
Це ніби вірити у милість Бога –
Словам простим й таким величним.
Але далека і незвідана дорога
Нас із тобою не до раю кличе.
Це ніби так, що дуже хочеш жити,
Повітря свіже пити до нестями,
За мрією своєю в далечінь летіти -
Це все можливо! Та не з нами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324291
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2012
автор: Paloma blanca