Стоїть в мене , на подвірї
Електроопора.
Потріскала,нагнулася,
Вся в дірах і норах.
Як на неї сяде птаха,
Чи то вітер свище,
То вона мені на хату
Хилиться все нище.
А як бобу я наїмся,
Чи з гороху каші,
То обходжу ту опору
Від біди подальше.
Третій рік у РЕМі пишу
Заяву старанно,
Щоб опору поміняли,
Бо в критичнім стані.
Інженер найголовніший
Пояснив толково,
Що міняється опора
При такій умові:
-Якщо впаде на корову,
Чи хоча на тещу,
Розвалить кавалок хати,
Машину розплеще.
А як того ще не сталось,
То будьте вибачні!
Йдіть чекайте.Не бійтеся,
А спіть собі смачно.
Отак наші начальники,
І всі, хто при владі.
Не спішать щось поміняти,
Аж поки не впаде!
Не розірвуться снаряди,
Не затопить повінь,
Чи балкон впаде на когось,
Тай побє до крові!
Тоді мчать ліквідувати,
«Відмивають» гроші.
Й вихваляються на шоу:
-Які ж ми хороші!
23.03.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324495
Рубрика: Сатира
дата надходження 23.03.2012
автор: тарпик