Життя - театр, всі в ньому - актори.
Всі грають ролі вивчені на зуб.
П`янкі розмови й тихий шелест губ
Переступають впевнено пороги.
Всі грають ролі вивчені на зуб,
Читають писані їм кимось діалоги.
Спостерігають вигадані боги
П`янкі розмови й тихий шелест губ.
Читають писані їм кимось діалоги,
Й сценарій цей мені не до душі -
Стандартні сцени, схожі та нудні
Спостерігають вигадані боги.
Й сценарій цей мені не до душі .
Забуду роль свою і не зіграю.
Я збоку плин життя спостерігаю -
Стандартні сцени, схожі та нудні.
Забула роль свою і не зіграю,
Тому сама собі я розпишу життя,
Не буде там ні сліз, ні каяття,
Що збоку я в житті спостерігаю.
Сама собі я розпишу життя,
З коханням справжнім й щирими друзьми,
Із усмішками й радості слізьми,
Не буде там ні сліз, ні каяття.
З коханням справжнім й щирими друзьми,
В житті - театрі, де усі актори,
Переступають впевнено пороги
Із усмішками й радості слізьми.
2 листопада 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324542
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2012
автор: Dyed Fox