Привіт) Хм..
Навіть не знаю як почати, ніколи ще не писав листів.
Я хотів все тобі особисто розказати, але … я не знаю як, як буду дивитись тобі в вічі, як я буду запинатись перед кожним словом, … А головне я не хочу , щоб ти бачила як я плачу… Бо, навіть, зараз, коли я сам набираю цей текст, з моїх очей ллються сльози , і капають на клавіатуру. Не знаю навіщо це я тобі кажу. Хоча, може, ти і не прочитаєш його ніколи, можливо так буде краще… Я не знаю…
Я вирішив розказати тобі першій… і, напевно , що останній… не знаю чому. Може через те, що ти мені подобаєшся, може через те , що я в любився в тебе! Ще з першої нашої зустрічі, коли ми ходили на морозиво, і як гуляли по парку, як я не хотів розставатись, та потрібно було їхати додому, банально))) Як я хотів провести тебе додому, і поцілувати… біля під’їзду. Але добре, що цього не сталось, або навпаки, про це я вже ніколи не дізнаюсь, і ти також(((
Ти та дівчина, з якою я хотів завжди бути, яку не хотів відпускати від себе, дальше ніж на крок, ти – це ти, мені більш нікого не потрібно , було…
Навіщо? Навіщо, я з тобою тоді зустрівся? Адже я знав, що нічого в мене з тобою не вийде, та не тільки з тобою, … взагалі ні з ким(((
Я хворий… Мені лікар призначив декілька місяців…=;( Хм… можливо, пів року… ліпше я цього не знав… Хоча, з одної сторони добре, я зможу хоч, щось зробити добре, в цьому короткому, але цікавому житті) Або навпаки, тільки гірше зроблю… Тому як кажуть, що краще раптова смерть… я теж почав так думати, коли з кожним днем, ти думаєш , що завтра ОСТАННІЙ ДЕНЬ, і сьогодні … абсолютно не хочеться нічого робити, настрою ніякого, а тебе ще й всі питають: «Щось сталось?» … а що ти їм скажеш? Кажу, що просто болить голова. Я не хочу, щоб хтось знав, щоб мене жаліли, і так погано) навіть батьки не знають, але їм , напевно, потрібно буде сказати…
Але ЯК???????? Як я їм це скажу???? Що ВАШ син проживе менше років ніж вони… Як я скажу? Як…
Можливо легше буде сестрі сказати, а вона … вже… розкаже…
Важко знати правду. Та так хочеться тебе побачити, поговорити… обняти і поцілувати… але ж не можна, я з всіх сил себе стримую, тому ми так рідко бачимось, тому ми так рідко зустрічаємось… я не хочу зробити тобі боляче при розтаванні, бо це було б неминуче, адже я знаю, як важко втрачати кохану людину(((
Я тепер вагаюсь, навіщо я це все написав, і чи потрібні тобі мої зізнання. Хоча, ти будеш тепер знати напевно, чому в нас нічого так і не вийшло.
Ти дуже гарна, тому знайдеш собі іншого, гідного тебе, а про мене забудь, і не згадуй, ні про хороше , ні про погане…
Ну все, вистачить автобіографії, а то не лист вийшов, а якийсь кошмар.
Буду прощатись…
Цілую… ЛЮБЛЮ… Бувай… назавжди…=;(((((((
18,12,2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324844
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Крот