Як і завжди ти починаєшся з тепла, яке миттєво спалює мене в своїх гарячих обіймах. Коли ти говориш і так природньо усміхаєшся, моє серце вилітає з хмарочоса почуттів і падає з 77-мого поверху, і вкриваючи рештками нефарбовану бруківку нашого з тобою невідомого міста. Ми з тобою ділимо простір лише на двох, і ми одне одного шукали. З тобою простіше мовчати, і рахувати миттєвості, віддаватися на поталу часу, а він так непомітно минає з тобою. Мій маленький дотик до кольорової тематики твоїх снів, просто не в силі щось змінити, хіба що лише допомогти дожити до завтрашньої подорожі у сірі будні, де життя просто виливає на нас відро дурниць і взагалі непотрібних (на нашу думку) речей. Прірва наших поцілунків, перекриє всі виходи з нашого міста, аргументуючи це тим, що так і треба. Я роблю вдих тільки тоді, коли ти робиш видих. Навіть якщо тобі складно заснути, і ти не бачиш тих чудернацьких фіолетових створіннячок які будують піраміди з білого паперу, на якому написані мої вірші, то я просто подзвоню тобі і створю колискову, яка приємно гармоніюватиме з твоїм спокійним сонливим диханням, і ти повіриш що твій сон існує, і що головне коли ти завтра прокинешся я буду поруч…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324866
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: EroS