Час летить, наче ластівка в небі,
Час біжить, як швидка течія,
що не зупиниться навіть при потребі,
коли так прагну цього я.
А так хочеться прекрасні миті розтягнути,
щоб випити до дна щасливий час.
Та тільки змігши радості ковток відчути,
буденність знову підкрадається до нас.
І лише найяскравіші моменти
ми можемо зробити вічними в думках,
Які немов невиліковні пацієнти,
що одужують у наших снах.
Бо лише сон веде нас в край чудесний,
де всі щасливі ми і вічно молоді,
де радує промінчик нас небесний,
і хмари вічно голубі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324895
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Розалія