Упала ніч на землю, що згрішила,
Зірки яскраво сяють, та не нам.
Вона лляною ковдрою накрила
Місця, де побували Єва i Адам.
Міста в її обіймах потонули,
Сам Бог не бачить ті місця пусті,
Бо і вони про нього вже забули,
І гріх для них – це будні дні.
Де правда, кривда – не пізнати,
І де межа не згадує ніхто,
А ніч продовжує вкривати
Весь світ примарним полотном.
01.03.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324990
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Валентино