Прости, душе…

Душа  -  безсмертна  і  нетлінна.
Я  перед  нею  на  коліна
Стаю,  і  до  землі  вклоняюсь.
Усім  єством  своїм  я  каюсь.
Прости,  нещасна  моя  душе,
Що  тебе  тіло  моє  душить.
Прости  за  те,  що  посадила
В  "тюрму  прокляту"  й  ледь  не  вбила
Тебе.  Я  знаю:  тобі  сумно.
Пробач  мене  ти  нерозумну.
Я  не  подумала  про  тебе,
Задовольняючи  потреби  
Брутального,  сліпого  тіла.
Прости,  прости,  я  не  хотіла...
Прости,  що  тіло  осквернило
Єство  твоє  і  ледь  не  вбило...
Та  ж  ти  -безсмертна,  ти  ж  це  знаєш;
Заради  мене  ти  страдаєш.
Прости  за  те,  що  помилилась.
Прости,  недовго  ще  лишилось...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325245
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: Fata Morgana