Йдемо до себе, як уперше в храм.
Неопалимі і голодні правди.
Як вперше удихаючи ладан,
Ми видихали випари лаванди.
Хоча зима була, і пахло льодом,
Морозом покрутило рукави.
Весною ми ходили за народом,
А він гарчав на нас із конури.
Митці пристосувались до квартири,
За межами її - спустились до невдах.
Бо всіх безсмертних тисне зсередини,
Народу животіючого страх.
п.с.
Мистецтво всередині.
Посеред Людей.
На днині вішній
Вішну напророчив
Появу світочів.
Се ствердив
Прометей.
І на порядок денний
Виніс список
Всіх мучеників і святих
Ідей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325289
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: Хельга Ластівка