Я була на бенкеті абсурду,
Безкоштовно отримавши пропуск.
Їла заздрість і пила погорду –
Що лишились з минулого року.
Я ходила на зустріч з обманом,
Споглядала комедію втрати,
По сторінці палила романи,
Ті, що встигла в журбі написати.
Я співала в дуеті із вітром,
Непокору сестрою я звала,
І шукала і тіні, і світла,
Та усе їх було мені мало…
Я була і на троні, і в ямі,
Знала смак і жалю, і розплати,
І створила дурне орігамі.
Як тепер це усе поєднати,
Чи забути, із пам’яті стерти,
Щоби спокій вернувся у душу?
Навіть зорі на небі вже мертві,
Та у них я ще вірити мушу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325294
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2012
автор: Лілія Ніколаєнко