Весні присвячував вірші.
Насправді ж – їй, мадонні N.
У жанрі «пластика душі»,
Із ґрандіозністю поем.
Її м’яка, легка рука
Ґраційно, наче дикий варвар,
Презвично брала різака
І з силою врізалась в мармур.
На крилах кучерявих слів
Крізь пальці бачив візуальність.
Її ж тримала на землі
Тривка, тверда монументальність.
Він вирізав зі слів сонети.
Вона ж не відала про те.
В душі оспіване поетом
Чуже ім’я – мадонна N.
Втекли шляхи, епохи, люди.
Упали статуї з фасадів –
Уламки їх збирати будуть,
Шукаючи сонетних ладів.
26.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2012
автор: Анастасія Витрикуш