Вітер віє, - згина крона,
Стогнуть осокори,
Упокорені тій силі
Долини і гори.
Очищає вітер землю,
Пробива дорогу,
Щоб життя нове з’явилось,-
Щоби мало змогу
Із небуття відродитись,
Пробитись крізь твердь,
Перемогти уже вкорте
Незворотну смерть.
Ця боротьба незкінченна, -
Та верх за життям
І побачити це диво
Випадає нам.
Воно впевнено щороку
Крізь сірість і сніг
Повертає до життя все
І до наших ніг
Уже вкотре застеляє
Зелен оберіг .
Із життя , що не покірне
Створеним законам,
Із життя , яке підвладне
Всевишнім канонам,
Де є віра у майбутнє
Рівним серед рівних,
Де піклуються про право
Для собі подібних
ЖИТИ !!!...,
ЖИТИ !!!... на Землі,
Вона ж в нас одна,-
Й кожен має право зпити
Ту чашу до дна !
27.03.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325565
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Олекса Терен