Погода у березні хвора й напрочуд лінива.
Весні не пасує плямисто-брудний камуфляж.
Дивлюся на фото твоєї дружини – вродлива –
Безодня в очах і пристойний цілком антураж.
Вітрами гартується збуджене сонце спроквола.
Вже пнеться до неба зароджене Богом дитя.
А я своє серце шматую тортурами, болем
Й несу до погосту убите, ще тепле життя.
Прибралися в траур дощі, розпочали купалу,
Надміру ретельно гримують веселку криву.
Ти жив в моїм серці. Із ним я тебе поховала.
А як же без серця?.. Як бачиш, коханий, живу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325627
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Наталка Кольоровісни