Оракул напророчив нам надію,
віру, мрію і блаженства мить.
Я думкою цією молодію,
душі моєї фенікс знов горить.
Він нам пообіцяв кращої долі,
а все, що є - це просто мить.
Головне бажання до життя і волі.
Сльоза радості в очах бринить.
І думка порхає під небесами,
де мрії злет, натхнення глибина.
Летить душа століттями-віками,
де п'яні від кохання, не вина.
І вірю я у долю, жду світанку,
і посмішкам життя радію,
виглядаю сонце спозаранку...
Оракул напророчив нам надію!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325639
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)