[b]ОСТАННІЙ СНІГ[/b]
Самотній сніг розгублено кружляв
Між небом і землею в танку смерті
В цілунках юної веснянки. Він шукав
Приречено рятунку в круговерті
Її диха́ння. І зітхав. У вогкості падіння
Розгублено сніжинками блукав
В тяжінні мло́сному уже невоскресіння.
І врешті здався… До землі припав
Розпла́стано сльозою… Й вороття
Сніг не чекав. Він, танучи, вмирав,
Й скропив собою знов цвітінь життя.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]27 березня 2012 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325690
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Гай-Нижник Павло