Черпаю пригоршнями я життя,
Що як вода біжить крізь пальці нині…
Не набирає швидкість паротяг
І не співається сумній пташині…
Перебираю низку звичних слів
Складаю в скриню доленосні руни.
Як цукор, що приємно солодив
І обіцяв дарунки від Фортуни.
Щоб потім там, на перехресті літ,
Розкрити книгу з чистими листами
І на життєвій ниві не жаліть,
Що доля йшла не нашими стежками.
Мов на курок, я тисну на курсор.
Мій кожен порух буде чітко впевненим
Бо сенс мого життя – це мій Фавор.
А ти лишайсь таким, понадприземленим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325733
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Тамара Шкіндер