Блукають однакові люди.
Зникають однакові сни.
Не знають що є і що буде,
Сполохані щастям вони.
Вже й тиша кричить, не змовкає,
Кидаючизнов на них взір,
Але вони все ж засинають
Під звуки божествених лір.
Насупилось небо, спинилось:
Чекає на когось воно.
Завмерло усе зупинилось.
Пророчили це вже давно...
Забули слова всі пророчі!
Забули про все на землі!
Ховають тепер свої очі
У безвісті, у далечині.
Покинув всіх розум і "мудрість",
А тишу скував дикий сміх.
Натомість лишилась абсурдність,
Абсурдність усього і всіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325819
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Fata Morgana