Цей світ... А в ньому – я і Україна!
І фаустівський дух, що лине в кров,
І вічний Час, невтомний, швидкоплинний,
Що всьому є основою основ.
Він змінить світ, мене і Україну,
Не встигну озирнутися назад.
Тому я з ним ітиму неупинно,
Як в бій за Батьківщину йде солдат.
Я житиму сучасним і майбутнім,
Дивитимусь в розчахнуте вікно!
За лаври, що історією скуті
Я п’ю червоно-чорнеє вино.
Хоч скільки б їй зозуля не кувала,
Вкраїна святкуватиме життя!
Історія їй славу віддавала,
Виборювану з бруду і сміття!
А я своїй державі подарую
Цвіт молодості, душу і пісні!
Трудом забарним волю огорну я,
Вкладу слова в уста її красні.
Вклонімося святій Господній трійці:
Святому духу, синові й отцю!
Поставимо удома на полиці
Вповитану молитвами свічу
За долю і за душу цього світу,
Холодне його серце кам’яне.
Щоб знов у ньому вогник запалити,
З якого стане вогнище рясне!
Я бачу... я торкаюсь цього світу,
Прозорого, як чиста течія,
Де квітнутимуть скрізь духмяні квіти,
Й тішитиметься душенька моя.
Де паросток проб’є асфальт холодний,
Де птах зів’є гніздо собі нове,
Де в центрі мегаполісів безводних
Культура водограєм спалахне!
Я бачу це крізь роки і кордони,
Крізь відстані і відліки земні!..
Я бачу Україну без попони,
Я бачу українською її!
Моя земля у блиску і у злоті
В Європі, наче зіронька горить.
Оновлена, у величі і цноті
Своїми прапорами майорить!
І бачу я себе в своїй країні
Щасливу, що живу на цій землі,
Не прагнучи сховатись на чужині
Від скверни, від безправ’я, від імли.
Я скоро вже прокинусь на світанку,
Коли блакить захопить небокрай!
Але це буде завтра... Завтра зранку
Гляди, кажу собі, не забувай!
Так, буде світ і я, і Україна,
Якими уявимо їх собі.
Від завтрашньої вранішньої днини
Сю трійця, святий Боже, возлюби!
Сьогодні є без імені пустота,
А завтра буде Земле їй ім’я!
Людина і держава є достоту,
А завтра – Україна, світ і я!
25 серпня, 2011 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325977
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Олеся Василець