Не поглядай на свій годинник, він шалений
І весь цей час летить, спішить кудись
Та, начебто, я тільки ось почав,
а він, напевно
Мене з собою хоче поманити,
що я маю йти?!
І, знаючи, що робить, він спиняє
Свою ходу, весь свій політ у світ
А я на нього мовчки поглядаю
Напевно вмер він, знахабнів
чи просто спить.
Напевно, він жартує не цікаво
Бо ця хвилина роздумів для мене цілий рік
А коли роблю я свою одвічну справу
Те що подобається, то рік для мене зник
Цей рік для мене вже секунда,
А хвилина
Вона потрібна для життя,
Як спраглому вода
І як потрібна батькові його дитина
Ось так годиннику потрібен ти і я
Оскільки, що таке хвилина без людини?
Навіщо світові цей час?
Живе цей світ не так як ми
І завжди існуватиме,
а ось людина зчасом ні
Ми зникнемо колись,
а всесвіт далі буде поряд з часом йти
*5 грудня 2011*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325981
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Сергій Кузьмін