Вважаю своїм обов’язком громадянина і просто людини не промовчати і висловити свій протест, особисту позицію і думку стосовно жахливих подій, які трапились у м. Миколаєві 9-го березня 2012року з Оксаною Макар і закликати всіх небайдужих свідомих і добрих людей, поетів і пісенників, журналістів і політиків, особисто владу словом і ділом допомогти нам всім, всьому нашому духовно збіднілому і хворому суспільству але такому мудрому і терплячому духовно збагатитися, морально загартуватися і бути пильними і уважними до чужої біди і страждання. Спокутувати цей гріх треба бути нам усім, всьому нашому многостраждальному суспільству, бо ця подія лягає нам усім на плечі тяжкою ношею совісті і закликає нас до негайних дій і спротивом проти ґвалтівників і вбивць наших з вами дітей.
Стає очевидним, що існує поряд з нами цілий прошарок розбещених і знахабнілих мажорів, якім байдуже все, які не бояться нічого бо вважають себе елітою цього суспільства і безкарно роблять все, що їм заманеться, але насправді перед законом вони нікчеми і покидьки, яких чикає невдовзі страшний суд, де не буде касаційних заяв чи помилування, чи вироків зі постановою “ умовно ”, які все частіше використовує наша Феміда не бажаючи займатися дійсними злочинами і звертати увагу на суспільну потребу і проблему в цій сфері, а політики різних кольорів не соромлячись вже роблять собі піар на цій трагедії. Пригадую одного Миколаївського депутата, яків обіцяв в разі потреби закордонне лікування. А чи не була потреба? І чому не виконав обіцяного? Ці трагічні події збентежили і сколихнули всю європейську спільноту, увесь світ. Це ганьба і вирок нам усім. Ми опинились в тяжкій соціальній затяжній суспільній кризі, з якої треба поступово вибиратися нам самим. Пробудження буде тяжким і неприємним, а для деяких дуже хворобливим і останнім у цім житті, але треба негайно щось змінювати у цьому суспільстві. Економічні і соціальні “ псевдо ” реформи нам вочевидь не допоможуть змінитися, ми повинні змінитися самі з середини, а не тільки з зовні, бо зовнішність оманлива річ. Змінитися на краще може і повинен кожний, а почати треба з очищення своїх власних думок, а потім вчинків, які повинні бути підкріпленні відповідальністю за себе і за близьких ваших.
Я закликаю і звертаюсь до всіх небайдужих і чесних чоловіків поважати жінку такою якою вона є. Її недоторканість і цнота – це святе, оберігається законом, як земним так і Божим, бо ніхто не відміняв відповідальності за недотримання поважних заповідей Божих, - “ Не забажай жінки ближнього твого ” і “ Ти не повинен вбивати ”і т.д.. Закликаю всіх жінок бути пильними до себе, поважати себе, берегти духовну вроду і цнотливість, як дар божій від зазіхань чоловіків ссавців і не провокувати їх, бо де та межа і міра між людським і тваринним ніхто мабуть не знає.
Поважайте і любить одне одного і тоді щастя і радість завітає в ваші оселі і серця, будьте відповідальні за свої слова і вчинки, пильнуйте уважно за тим, як ви виховуєте своїх діточок. Але стережіться безвідповідальності, розпусти як тілесної так і духовної і пам’ятайте, ніщо безкарно не минеться, бо все приховане рано чи пізно стане явним.
“ Пока живу и буду жить”, - ці останні слова Оксани Макар, як надія на порятунок, як протест і спротив свавіллю і насильству, як заклик до нашого сумління, і звичайна боротьба за життя маленької дівчинки, яка була покинута напризволяще, боротьба за бажання жити і далі щоби покарати виродків, які вийшли з нашого суспільства і живуть і здравствують в ньому і досі.
Молімося за порятунок безневинної душі Оксани, яка сьогодні уночі припинила боротися за життя, через завданні їй тяжкі рани. Нехай земля їй буде пухом а небо Раєм.
Отож наш святий спільний обов’язок суворо покарати і засудити її вбивць і ґвалтівників, яким буде відпущена одна міра - вища.
“ ПОКА ЖИВУ И БУДУ ЖИТЬ...” Пам’яті Оксани Макар.
Скалічене й зґвалтоване дівча
Напівжива благала порятунку.
Три звіра лютих, три кровожерливих вовча
Її вмирати кинули в провулку.
Від цих жахливих слів здригнеться тіло
І сльози на очах, і стигне кров у жилах,
Коли понівечене й знекровлене життя,
Від виродків тих мученицькі гине.
Нема спокути їм, нема і каяття.
Нехай вони підуть у небуття.
Нехай страждання час скоріше сплине.
Так звідки ж звірі ви, де взялися скажіть?
Невже ш вас народила у муках мати?
Ніхто вам цього лиха не простить
Вам навіть у Бога нічого благати.
Від покарання вам вже не піти;
Зневажливі, огидні і паскудні.
Мажори покидьки, обдолбані кати
На страшному суді ви всі осудні.
Був у минулому один закон для всіх,
І всі його як батька поважали.
Був той найтяжчий най ганебний гріх,
коли жінок збивали й ґвалтували.
Злочинці покарань не уникали.
Когось із них там на коли саджали,
А декого провчав сирий батіг.
Минув той час, змінилися століття і роки,
Але жорстокість людську не змінити.
Згуртовуються у зграї, як вовки
Мажори різної масті і братки,
Бо в них закон, – сильніший буде жити.
Пора суспільству вже сказати Ні,
Вже досить на зупинках нас вбивати.
Втомились ми від горя і брехні.
Вам більше не дозволимо вбивати
І доньок наших більш не ґвалтувати,
Загинете у пекельному огні.
Скалічене й зґвалтоване дівча,
Мені нагадує скалічену країну.
Нехай горить їй за життя свіча.
На захист станемо її життя
І боронити будемо родину.
Життя яскрава і чудова мить.
Дітей потрібно наших захищати!
“ ПОКА ЖИВУ И БУДУ ЖИТЬ “
Казала, сильна й горда дівчинка до мати.
29.03.2012 14:48.
P.S. "Несколько днями позже стало известно ещё об одной жертве насильника в Николаеве, которая лежит в реанимации Больницы скорой медицинской помощи. 18-летняя Александра Попова в тот же неблагополучный день, 10 марта, в 01:40 была доставлена в больницу с явными признаками избиения и насилия.
Нашли девочку лежащей голой в сквере Чернобыльцам, на пересечении проспекта Мира и улицы Васляева, неподалеку от Ленинского районного отдела милиции. Девушка уже тогда была без сознания и учитывая то, что пострадавшая пятые сутки находится в состоянии комы, врачи никаких положительных прогнозов пока дать не могут."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326088
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: CONSTANTINOPOLIS