Розкажи, чом сумна ти так Оксано,
Чом потріскані губи твої, жадані,
Чому покинула життя так рано,
Чи пізнала ти тут, на Землі, кохання?
Я прагнула кохати й сім'ю мати,
Але люди-звірі, мене та й згубили
Я від життя хотіла трішки взяти,
Але не встигла, мене та й зупинили.
Мене розтерзали мажори хворі
Й спалили, немов страшну чаклунку-відьму,
Катували, мов дияволи чорні,
Моє ще молоде і манливе тіло.
Зробили в очах людей, повією,
А на останок, відправили до пекла,
Хоча я про райське життя мріяла,
Душа бовталася між землею й небом.
Я спокутувала свої тут гріхи
Й полетіла до омріяного раю,
Я знаю, Бог простив їх усі мені,
А ти пробач мені за онуків мамо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326186
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.03.2012
автор: Макієвська Наталія Є.