Літала в снах заплакана душа:
Шукала скрізь хоч крихітку любові.
А люди злії пісню і вірша
Байдуже обривали на півслові.
Душа сліпа в наївності своїй
Тягнула знов до них наївно руки…
Плювали люди в найсвятіше їй,
Терзали серце, ніби чорні круки.
Тож з кожним днем важкішає політ,
Обдерті крила, серце ледь жевріє.
Але душа не сердиться на світ—
Весна прийде і сонцем відігріє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326211
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук