Світанок і вечір блукають в любові
Вже цілі століття,неначе ввісні,
І прагнуть поміряти сили в двобої
За Зоряну Діву оба легені.
Обидва закохані в ніч чорнокосу,
Владарку сонливих заманливих гір.
Один їй під ноги розкидував роси,
А другий-суцвіття розпечених зір.
Той перший співав їй не раз соловейком,
Стелив світанковий хітон у пітьмі,
Щораз рум'янів ,коли сонячним ранком
Вона розчинялась в сріблястій імлі.
А другий у тузі живе і у мрії,
Чекає щодня королівну світил
І тужить,що той так помалу маліє,
Щоб стріти омріяну літеплом крил.
Два красеня влітку сватів засилали...
Та місяць кохає всім серцем вона.
І груди світила,що сріблом блищали
Пробила до серця любові стріла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326231
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2012
автор: Синьогора