Вітрило і дощ попід небом шугають,
Співають пісні про кохання тужливо,
А як закохати у себе- не знають-
Красуню весну,гомінку й легкокрилу.
Обидва дерева до ніг їй хилили,
Летіли - спішили в незвідані далі,
Де сиві століття краплини точили,
Несли до обранки безцінні коралі.
Ці перли живі у оправі сіяли,
Звеніли на шиї в коханої пані,
А хлопці,милуючись нею, ридали
Та мліли з любові неначе в дурмані.
А та подивилась-не очі-озерця,
Вклонилася гречно,посипала цвітом,
Притисла долоньки до юного серця,
Майнула,духмяна,за сонячним літом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326245
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Синьогора