Роки летять, мов зіроньки на небі,
В безодні всі згасають без вістей.
Колись були ми зовсім ще маленькі,
А зараз вже доросліші дітей.
Роки летять, мов пісня журавлина
Між хмарами кружляє, по воді пливе.
Мить – немовля, в наступну мить – людина.
Не помирає той, хто не живе!
Роки летять, мов блискавки «колючі»,
Коли розлючений ударить грім.
Хтось каже: «Люди в нас живучі»,
А я бажаю щастя їм усім.
Роки летять, мов дикий сокіл в полі
Розмахом крил звеличує політ.
Людське життя підвладне долі,
Але хай вічним буде світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326255
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Валентино