Просто вітер

Дивилась  у  його  очі.  Він  сказав,  що  ніколи  не  кохав.  Я  повірила.  Правда.  Він  і  не  кохав.  Він  не  вміє  кохати,  власне,  як  і  я.  Він  лиш  вчив  мене.  Усі  два  роки.  Вчив,  як  потрібно  жити.  Я  хотіла  чогось.  Чого?  Колись,  коли  мені  було  одинадцять,  я  йшла  по  вулиці  і  розуміла,  що  я  не  знаю,  що  таке  кохання.  Боялась,  що  ніколи  не  відчую  цього.  Я  знаю,  що  з  тієї  ж  хвилини  я  увійшла  у  свою  роль.  Заставила  себе  повірити,  що  можу  любити.  Хороша  спроба.  Та  невдала.  Коли  хтось  починає  займатись  невластивим  йому,  то  виснажується,  стає  голою  нервовою  струною.  Деякі  так  і  живуть,  нарікаючи,  що  доля  з  ними  погано  поводиться.  А  насправді  не  доля,  а  просто  не  їхнє  життя,  чуже.  Так  само  було  і  зі  мною.

Зараз  ожила.  Я  знову  можу  летіти.  Я  нікому  не  належу,  непостійна.  Моє  життя  -  у  змінах,  у  постійному  русі.
Я  просто  вітер.  Вільний.  Непомітний.  Незамінний.  Самостійний.  Просто  вітер.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326270
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2012
автор: Adele